На сьогоднішній день питання щодо відключення деяких російських каналів є доволі актуальним та дискусійним. Нацрада оголосила рішення щодо припинення трансляції низки російських телеканалів. 30 вересня в Києві відбувся круглий стіл , організований консалтинговою компанією pro.mova, проектом  "Телекритика" та міжнародним фондом "Відродження". Круглий стіл стосувався медійного аспекту інформаційної безпеки України. Було сформовано дві позиції стосовно наявності інформаційної політики в Україні:
1. українська влада вивчає ситуацію в інформаційному просторі і пропонуватиме зміни в регулюванні інформаційної політики
2. в Україні не існує інформаційної політики, оскільки влада не займається медіа.
     Також прозвучало декілька думок з приводу обмеження російських каналів. Одна з  них ( і на мій погляд - найсправедливіша) полягала в тому, що трансляцію російських телеканалів обмежувати не потрібно, натомість має бути створено український російськомовний продукт, що зможе конкурувати з російським. Створення такого каналу може стати яскравим прикладом ставлення до російськомовних українців як до рівноправних громадян єдиної держави.  Я вважаю цю позицію досить вагомою і вартою для обговорення. Бо якщо влада настільки занепокоєна тим, що російські канали вносять певні протиріччя та, як вважають деякі критики (особисто Олег Мєдвєдєв у своїй статті «Украинцы остались без российских каналов». Туди їм, каналам, і дорога, від 03.11.2008) "Україна не повинна бути полем застосування талантів кремлівських цензорів, які давно перетворили телеканали із засобу інформування в інструмент пропаганди", то в той же час необхідно відмовитися від хибної думки про те, що, контролюючи ЗМІ, обмежуючи доступ до каналів, Інтернету, здійснюючи цензуру, можна забезпечити національні інтереси. Такі заходи пригнічують  розвиток національного інформаційного сектора, роблять його неконкурентоспроможним, не здатним видати якісний і яскравий інформаційний, аналітичний чи розважальний продукт - і відтак залишає попит громадян на цю продукцію незадоволеним. Відповідно, відкриваються ніші для зовнішнього впливу - і не завжди дружнього.  
     Я вважаю,що треба не тікати від проблеми, як це робить наша державна влада, обмежуючи трансляцію російських телеканалів, а знайти динамічний баланс між свободою слова, забезпеченням права на інформацію та підтриманням моральної і духовної стабільності у суспільстві. 

      Таким чином можна підсумувати, що саме усвідомлення цього факту має бути ключовим при розробці підходів до посилення інформаційної безпеки на державному рівні.